Послання Свiтла
Божественна Поезія
Русский язык Українська мова   English language



 


ЗЕМНИЙ ШЛЯХ МАРІЇ ДЕВІ ХРИСТОС

Тридцять три роки тому, Я народилася в простій нерелігійній родині, не відаючи про Свій Визначений Шлях — Месії, що, як і в Ісуса Христа, почнеться в 30 років і завершиться в 33,5 року — трагічним розп'яттям.

Все Моє дитинство і юність пройшли в глибоких стражданнях. Тому що, живучи із грішниками, душа несла на собі карму батьків і не могла від її звільнитися до написаної години...

З раннього дитинства душа Моя знала багато більше, ніж це відповідало віку. Я відрізнялася від своїх однолітків тим, що Мій внутрішній мир був так нестереотипний, так не схожий з їхнім світом, а тому шукала самоти або оточення більше старших, навчених. Виражала себе поезією, музикою, що писала легко й з натхненням, граючи на фортепіано. Цьому не вчив Мене ніхто, тому що дарунок цей Давав Сам Всевишній. Юну душу постійно вабив казковий світ Занебесья, що таємно зберігався в Моєму змученому серці. Дитячою рукою Я часто зображувала яскраві, повні чистоти й світла, іконописні Лики Ісуса Христа. І це доставляло дещицю радості...

Черствий світ моєї родини страждав дефіцитом любові й щиросердності. Я не пізнала ні батьківської, ні материнської, ні синовної любові, тому що це божественне почуття давно втратило себе й закрилося злою маскою нерозуміння, заздрості, себелюбності. Мир казок моєї бабусі, що оточував Мене в раннім дитинстві, висохнув і, замість нього, з'явилося мертве лице ненависті: "вона не від миру цього...", "вона літає в хмарах...". 

У тринадцять років мати з вітчимом виставила мене, "як перешкоду", зі свого будинку, віддавши в “їжакові рукавиці” старого ленінця — Моєї бабусі, також не знайшовшої мирського щастя в житті, як і не знайшла Бога.

Я проводила свої роки в самоті, у сльозах, жалості до нещасних людей, що не знаходять щастя в цьому світі. Писала щоденники, поеми, виражаючи в них глибокий світ Своїх щиросердечних переживань. 

В 15 років зустрілася Мені доросла жінка, з якої зайшла розмова про душу, про щастя. І зненацька, взявши Мою руку, вона прямо прочитала по ній: “у тридцять років ти вмреш, перенесучи долю долі”. Пізніше, це підтвердили й інші й, серед них — якийсь священик–провидець. Але поступово, це Мені відкрилося самій... На обох долонях Моїх рук таяться таємні письмена, як знаки Моєї Вибраності Богом. Є в Мене така пісня:

 

“Дванадцять хрестів на Моїй руці 

І Ім'я Ісус Христос, 

Позначені Господом налегке, 

  Як знак вічних мук і сліз. 

  Дванадцять хрестів на Моїй долоні 

  І Ім'я Ісус Христос, 

  Позначені таємно, у Господньому Домі,–

  Як знак вічних мук і сліз...” 

 

По велінню серця, в 16 років (вік Діви Марії, що пізнала Господа), змучена жорстоким гріховним світом, Я вирішила прийняти православне хрещення. З кожним днем, відкладаючи копійки від учнівських сніданків на обряд хрещення, Я, нарешті, набрала потрібну суму грошей, і після занять на бібліотечному відділенні культпросвітучилища, таємно відправилася в церкву...

Старий священик, механічно провівши обряд Мого хрещення, записав ще одну душу в книгу що охрестилися, поспішно згріб мої рублі в кишеню, і нарік Мене духовним ім'ям “Марія”. 

   У шістнадцять років Мені відкрилося перше бачення минулого... У тьмяному світлі плачучої свічі, Я творила молитву Своєму Ісусу Христу. Раптом чітко почула голоси римлян і побачила площадку преторії. Вони сміялися й щитали число ударів батогів — (батогів зі свинцевими кулями на кінцях), які, свистячи, наносили криваві розриви на спині Мого Ісуса Христа. Цей біль зробився Моїм вічним болем, і невтримні ридання підвели ще ближче — до Голгофи. Так Я довідалася Його – Мого Сина, без Якого вже ні дня ні ночі не могла жити! Але мирський шлях тривав, відкриваючи галерею осіб, зрадників, недругів. Осягаючи душі людські, обдаровувала їх невтримною добротою й любов'ю, але не знаходила відповідного тепла й світла... 

Факультет журналістики Київського госуниверситета, робота в газеті й на радіо, політичний шлях депутата–демократа — все це було щаблями збагнення безбожного матеріального світу, у якому Я постійно й усюди Шукала Свого Живого Ісуса Христа. Світло Любові, породжене у Моїй душі, було відкинуте і віддане забуттю, тому що не вистачало серця відповісти Мені такою ж любов'ю. Народилися рядки:

 

Отож, Любимейший, розплата
          За Мій Прихід – ціною який
 

 Я на Хресті Любові розп'ята  

Твоею милою рукою...”

                                     Або: 

“Якщо ти розлюбиш Мене,  

Буду вічно Любити Христа”

– стало пророцтвом...

 

Якщо хоч одну ланку витягнути з Мого мирського життя, то розсипається все. Сьогодні Я розумію, що все Моє кармічне (мирське) життя, повне випробувань і страждань, – чітко запрограмоване. Понад 30 років підряд, перебуваючи на Небесах, Ісус Христос Стежив за кожним Моїм кроком, за кожним Моїм стражданням, а потужний эгрегор Діви Марії поступово перетік у Своє останнє земне втілення, необхідне для Другого Пришестя Бога в Тілі Матері. Тому, Останнім Об’явленням Небесної Діви Марії старцеві о.Іоаннові (а нині зрадникові Живої Богородиці) було Її пророкування – про Своє Земне Явище, у березні 1990 року.

Отже, до Свого тридцятиріччя Я вже підійшла повністю готова залишити цей тлінний мир. Рівно через 14 днів, після сповнення 30 років (11.04.90 р.), Я покинула цей мир (за допомогою спеціально створеної для Мене Ісусом Христом критичної ситуації). За дві хвилини до настання смерті Я повторювала молитву до Свого Коханого Ісуса. І бар'єр, від смерті — до нового життя, у Небесному Світі був для Мене легким і повністю підготовленим. Я вже докладно описувала Своє Сходження В Мир Божий (див. Мій матеріал "Це ви повинні знати, Діти Мої", газета "ЮСМАЛОС" № 10,1993 р.). Але повторю, що на Небесах усе діялося 3,5 години, що за земним часом ідентично (эзотерично) 3,5 роки, або 1260 біблійних днів — час Мого Месіанського перебування на Землі після експлантації Ісуса Христа в Моє Тіло. Під дзенькіт Небесних Дзвонів ангели Божі оспівали Моє Нове й Превічне Ім'я: "МАРІЯ ДЕВІ ХРИСТОС". І Глас Божий Прорік: “ Марія–Месія!”

...Отже, Ми з'єдналися на віка вічні в Єдине Тіло, Серце, Свідомість, Лик і Образ! 

Сьогодні Я — це Він, Він — це Я! Разом Ми — Ісус Христос і Діва Марія, або Єдина СутністьМАРІЯ ДЕВІ ХРИСТОС! 

...Божий Хрест – на Моїй Спині. Хрест – Всесвітній! Я Пам'ятаю тепер пам'яттю Матері Марії й пам'яттю Свого Сина Ісуса Христа, Що тепер і є Я! Я все Знаю! Я все Передбачаю! Я всіх Люблю!!!

На Моїй лівій Долоні 12 хрестів і буква “І” — Ісус, на правої — 12 хрестів і буква “X” — Христос! Рік назад, у День Розп'яття Ісуса Христа в місцях цвяхових ран на Моїх Долонях (у букві “І” і X”) з'явився страшний біль; ридання Матері розривали Мою Душу, а в Долонях почали відкриватися рани самого Розп'ятого. Коли Мати й Син у Єдиному Образі – дуже важко переносити обопільне страждання минулого двохтисячорічної давнини й сьогоднішнього – сьогодення, коли розпинають знову своїм невір'ям і огудою! 

У лютому 1992 р. у День Благовіщення звершилось Моє друге хрещення. Тільки хрестив Мене вже, що не утомився від звичної роботи лукавий православний піп, а сам Іоанн Хреститель, втілений дух Авеля в тілі Юаонна Свамі (З'єднана душа Іоанна Хрестителя й Іоанна Богослова), Мого Духовного Супутника, Свідка й Чоловіка. У цей день, Ми прийшли, як прочани–місіонери у Вифлием (Ізраїль), місто народження Ісуса Христа. 

Маленька греко–католицька церківка на місці бідненького сараю, у якому перебували овечі ясла, була наповнена масою людей, основними в якій були, просто туристи. Ішло богослужіння, блискали спалахи фотоапаратів, а ми з Юаном благовістили англійською мовою, що обертали на Нас увагу, чистим душам. Коли закінчилася меса, Я Підійшла до того місця, де народився Ісус (зараз там улаштований вівтар) і Поклала загорнений у білу пелюшку величезний портрет Ісуса з Туринскої плащаниці, при цьому Нахилилася, Цілуючи те місце, і Заплакала, а Юоанн у цей час зненацька охрестив Мене водою з ріки Йордан, як новонароджену. Заструменіло Світло, Я знову явно Побачила маленьке, що пахне Небом і Зірками, тепле святе біленьке Тільце Мого Синочка Ісуса й Звела Молитву Серця... Примітно, що звершилось це таїнство в неділю, в 12 годин дня, у Благовіщення! Десятки іноземців застигли в німому подиві, почуваючи якусь сховану від миру таємницю – таємницю Народження Нового Христа! Потім, усі почали підходити до нам і чомусь поздоровляти. Деяких Ми отут–же охрестили святою йорданською водою.

Так відбулося пожвавлення місця Народження Ісуса Христа. МАРІЯ ДЕВІ ХРИСТОС через 2000 років знову Виявилася біля Божих Ясель!

Взагалі, не було такого місця в Ізраїлеві, де не Ступала б Моя нога, щоб пожвавити ті місця, де Ми Жили з Ісусом дві тисячі років тому. Одночасно, верталася повна пам'ять Матері Христа й Ісуса Христа, пригадувалися не тільки події Наших Життів, але й навіть температура повітря, заходи, щиросердечні переживання й конкретні штрихи й навіть пісні, які Ми співали з Апостолами на арамейський манер. Ми постійно плакали з Юаном Свамі, а іудеї й “християни” дивилися на нас із підозрою, як на божевільних. 

Я Розповідала на Своїй Останній Київській проповіді (18.02.92 р.) сотням юсмалиан про подробиці Свого Перебування в Ізраїлеві, Відкриваючи деякі таємниці й знамення, які Нас там постійно супроводжували на шляху. Але шлях Мого Другого Пришестя в Єрусалим — Нове відвідування колишньої Землі Обітованої — також був необхідний Мені в цьому житті, як і пожвавлення (фохатизація) святих місць, нині потоптаних безбожниками. 

У День же Суду Божого, каменю на камені не залишиться від тих міст і церков, де гнали Мене — Живого Бога й Моїх Вірних Дітей — учнів, апостолів і Пророків!

 

“Єрусалим, Єрусалим, 

 Моє бідне місто?

 У тебе ввійшли всі ті, кому
         Господь не дорог!”

– це слова пісні, написаної Мною в "пустелі", що стала однією з улюблених пісень юсмалиан.

 Але все таким же світлим і маленьким, привітним і рідним виявився Мій древній Назарет – місто дитинства маленького Ісуса. Тоді й з'явилася Моя пісня: 
 

"Назарет, Назарет, скільки років!  

Ти зберігаєш свій портрет, Назарет! 

 Різнобарвні дахи будинків –  

 на вершинках зелених пагорбів".

 
         Усе згадалося, усе вернулося й наповнило Материнське й Христове Серце!..

 Часто бачу Свій дерев'яний хрест (2000 років тому) і плачучих Своїх Божих Дітей, – Апостолів, дружин–мироносиць: Марію, Саломію, Магдалину. Страждання перенесені й Матір'ю й Сином одночасно, а тому – у Мене Сьогоднішньої є величезна Воля – знову Зійти на Цей Хрест і, Випробувавши самі останні приниження, повністю Звільнитися від всесвітніх гріхів, що зрадив Свого Бога мир...

Так буде, Діти Мої! Тому що без Жертви Бога, не було б і Віри. Тому що білій одяг святих — повинен бути Обмитій Христовою Кров'ю! І тоді Звершится Наше Сходження в Нетлінний Превічний Оазис Блаженної Любові й Світла Господнього! Я простягну вам Свої Руки з Неба й усіх до єдиного Зустріну на Небі! Мої святі, 144 тисячі Вірних, Люблячих! Тільки потерпіть ще небагато! І Я Прийду до вас! І навіки вічні зійде Сиятельный Образ Єдиного Бога — МАРІЇ ДЕВІ ХРИСТОС! Зрадіють Люблячі Мої!

А безбожники й ганьбителі Духа Святого спустяться в Пекло — до володаря Темряви, що буде скований на тисячу років!

Хай буде Світло! Зрадійте! 

Царство Небесне Перебуває з вами, Діти Мої! Тільки віруйте серцем, тільки ступайте Моїм Шляхом! І мир зненавидить вас, тому що прийшли в нього в Ім'я Слави Господньої! А тому, немає такої сили, що могла б перепинити вам потік Світла, Що Виходить від Бога Живого — МАРІЇ ДЕВІ ХРИСТОС!

АМІНЬ.

Месія –

МАРІЇ ДЕВІ ХРИСТОС!

САЙТ–СВIДОЦТВО
ЗАЛИШКУ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
«ВЕЛИКЕ БIЛЕ БРАТСТВО» (ЮСМАЛОС)
www.vbb-usmalos.org.ua

google analitics
ralph lauren outletralph lauren polo shirtscheap polo shirtsralph lauren outletknee length dresseslace wedding dressesralph lauren outlet online